Боротьба за посаду глави Європейського центрального банку зосереджується на здатності реагувати на кризи: борговий ризик Франції стає випробувальним каменем

Згідно з додатком Zhìtōng Càijīng APP, боротьба за посаду президента Європейського центрального банку дедалі більше зосереджується на ключовому питанні: який з кандидатів найкраще впорається з «самооборонцями» на ринку облігацій. Оскільки боргова проблема Франції викликає спогади про нестабільність у зоні євро, а нинішня президентка Лагард готується до дострокового відходу, голландець Клаас Нот та іспанець Пабло Ернандес де Кос можуть незабаром перебрати керування у період фінансових потрясінь.

За словами обізнаних осіб, напруженість на ринках стає дедалі важливішим фактором у наступних кроках Європейського центрального банку. За словами інсайдерів у зоні євро, уряди оцінюють кандидатів, насамперед, за їхньою здатністю управляти кризами — ця якість стає головною при виборі президента. Оскільки обидва претенденти мають подібну кваліфікацію, важливішою стає оцінка їхньої авторитетності, довіри та характеру у нестабільний період. Для Європейського центрального банку ці питання мають стратегічну важливість, оскільки валютний союз не має фіскальної інтеграції, і ця асиметрія становить уразливість. Лагард і двоє її попередників уже стикалися з кризами, і рішальники досі занепокоєні можливими новими негараздами.

Поточна проблема полягає в тому, що під пильним поглядом до держфінансів світу і хвилюваннях через високі ціни на енергоносії Франція опинилася у скруті. Ринок не спекулював так похмуро навколо такої великої й ключової країни зони євро. Французькому уряду важко провести бюджет, міські заворушення виявили політичні труднощі, а дохідність облігацій подає сигнали тривоги, що зрештою може змусити Європейський центральний банк втрутитися задля стабілізації ситуації.

Колишній головний економіст Європейського центрального банку Пітер Прет заявив, що у разі краху фінансових ринків банку доведеться втрутитися, але ключове питання перед кожним президентом – «як і як швидко це здійснювати»; мають діяти суворі умови, слід уникати будь-яких ризиків фіскального домінування чи загрози незалежності центрального банку, що нині особливо важливо.

Лагард уже натякнула на свій відхід, але точну дату не оголосила. У Внутрішньому колі зони євро дедалі більше схиляються до ймовірного звільнення в січні. Якщо так, то рішення цього тижня стане для неї передостаннім. Канцлер Німеччини Мерц у понеділок заявив, що за потреби правління знайде рішення дуже оперативно. За словами інсайдерів, на минулому тижні він зустрічався з де Косом, а на початку цього місяця – з Нотом. Міністри фінансів зони євро також продовжили термін подачі заявок на заміщення німецького члена виконавчої ради, що йде у відставку, Шнабеля — з 28 жовтня на 27 листопада; є ознаки, що, як зазначив прем’єр-міністр Греції, формується «велика угода» щодо посади президента та ще двох позицій у Європейському центральному банку.

На тлі зростання напруженості на ринку облігацій наступний президент змушений буде мати справу з інвесторами, що роблять ставки на підтримку Франції з боку Європейського центрального банку. Позиції ключових країн відомі: Франція віддає перевагу тому, хто застосує будь-які інструменти, орієнтуючись на зразок готовності Драгі 2012 року «зробити все необхідне» для порятунку євро; тоді як Німеччина та інші бюджетері-«яструби» хотіли б встановити високий поріг для втручання.

Досвід кандидатів дуже подібний. Нот був головою Центрального банку Нідерландів 14 років, головою Ради з фінансової стабільності, раніше вважався «яструбом», однак його позиція пом’якшилася; цього місяця у статті для Peterson Institute for International Economics у Вашингтоні він сам себе назвав «переходом із скептиків до принципових прагматиків». У цьому тексті він зазначає, що прийняття нових інструментів, включаючи Інструмент захисту трансмісії (TPI), відбулося не через прихильність до екстремального інтервенціонізму, а через розуміння, що дозволити фрагментації зруйнувати передачу грошово-кредитної політики чи єдину валюту несумісно із мандатом стабільності цін ЄЦБ. Нот також працював високопосадовцем у Міністерстві фінансів Нідерландів, має досвід у фіскальній політиці та політичних компромісах.

Де Кос нині є главою Банку міжнародних розрахунків, раніше був головою Базельського комітету з банківського нагляду, вважається більше «голубом», але без радикалізму. Він також, як і Нот, підтримав екстрені заходи Європейського центрального банку останніх років та особисто пережив боргову кризу у зоні євро як представник Іспанії. У виступі цього місяця він заявив, що, якщо ринок працює неправильно та це загрожує фінансовій стабільності чи передачі грошово-кредитної політики, центробанк має втрутитися; однак, за значного державного боргу й потреб у фінансуванні навіть добре розроблені інструменти можуть інтерпретуватися як фіскальні заходи. Де Кос мав досвід роботи у групі з питань державних фінансів центральних банків єврозони, добре знається на регіональній політиці; його досвід відстоювання фіскальної стриманості в Іспанії може бути корисним у ситуаціях, де необхідно зберігати твердість щодо послаблень французької фіскальної дисципліни.

Обидва кандидати — колишні члени ради Європейського центрального банку, мають ступені доктора наук та багаторічний досвід визначення ставок у зоні євро. 59-річний Нот чи 54-річний де Кос стануть наймолодшим президентом ЄЦБ в історії, і обидва вважають надійними претендентами. Керівник Frankfurter Center for Central Banking Studies Еммануель Мехі зазначає, що жодного суттєвого ідеологічного конфлікту між ними немає, обидва мають значний досвід у питаннях грошової політики та стабільності. Ця схожість робить це змагання першим у історії євро без гострих ортодоксальних суперечок. Спостерігачі центрального банку кажуть, що різниця між ними — у «відтінках сірого», а не у чорно-білих категоріях; контраст із Лагард значно більший — Лагард була першою жінкою, першим політиком на посаді президента ЄЦБ і єдиною, хто ніколи не керував центральним банком.

Хто б не переміг, новий президент зіткнеться з політично чутливою роллю. Драгі заявив цього місяця, що публічне обговорення можливостей допомоги з боку Європейського центрального банку викликає у Франції тривогу та «лише ускладнює втручання»; ЄЦБ не бажає ставати учасником внутрішнього політичного протистояння окремих країн.