Установи стверджують, що доля ринків, що розвиваються, залежить від волатильності, а не від долара США

⑴ Останній аналітичний звіт однієї з інституцій щодо стратегії на ринках, що розвиваються, містить тонкі сигнали: макроекономічне тло для валют та кредитів ринків, що розвиваються, стало жорсткішим, але це історія про стримані прибутки, а не про їх руйнацію. ⑵ Ця інституція зазначає, що тригером виступила її більш жорстка внутрішня позиція щодо Федеральної резервної системи: наразі очікується ще два підвищення ставок, при цьому ризики зміщені до ще більшої жорсткості, а також підвищено прогноз за доходністю держоблігацій США та траєкторією індексу долара. Прогнозується, що у четвертому кварталі 2026 року індекс долара становитиме 102, а упродовж 2027 року — 104, що вище від попереднього діапазону у 96–99. ⑶ Інституція вважає, що це створює значний зустрічний вітер для арбітражних угод на ринках, що розвиваються, які вже знаходяться на історично низьких рівнях, тоді як припливи коштів у облігації у місцевій валюті значно перевищують реальні прибутки — за їхніми підрахунками, це найбільший розрив з 2013 року. ⑷ Інтерпретація інституції полягає у тому, що очікується зниження припливу капіталу, а не раптовий стрибок прибутковості, і вона зазначає, що південноафриканський ранд та мексиканське песо є її тактичними улюбленими інструментами для хеджування. ⑸ Ключовий момент полягає у тому, що інституція підкреслює: зміцнення долара не означає автоматичного згортання арбітражу на ринках, що розвиваються; обраний нею вагомий фактор — саме волатильність, а не поточний напрямок. ⑹ Історично поєднання зміцнення долара і зниження волатильності було переважним сценарієм; у такому оточенні валюти та облігації ринків, що розвиваються, зазвичай приносять позитивну дохідність. Інституція вважає, що стійкі корпоративні прибутки, а не сильні макропоказники, є ключовим чинником стримування волатильності. ⑺ Щодо кредитів, інституція зауважує, що єврооблігаційні спреди ринків, що розвиваються, лише помірковано розширилися після «поглинання» приблизно 90 базисних пунктів продажу американських державних облігацій; у базовому сценарії на кінець року передбачається ще 10-пунктове розширення. ⑻ Інституція заявляє, що не продає активи, а чекатиме надмірного розширення спредів, щоб потім змінити позицію на бичачу і розглянути повернення до перегляду на користь перевищення ваги сектора з високою дохідністю. ⑼ Також інституція відзначає структурні зміни у чинниках впливу на ринки, що розвиваються, вказуючи на значне зростання ролі нафти: під її трьохфакторною моделлю — нафта, державні облігації США, індекс долара — нині пояснюється 55–60% дисперсії прибутків ринків, що розвиваються, тоді як перед конфліктом з Іраном цей показник складав близько 25%, що свідчить про вихід макроекономічних драйверів ринків, що розвиваються, за межі звичайної осі ФРС-долар. ⑽ На завершення, інституція підсумовує: вищі доходності та сильніший долар піднімають поріг для гарної динаміки на ринках, що розвиваються, проте кращі фундаментальні чинники, контрольована волатильність і стійкі спреди означають, що прибутки повільно знижуватимуться, а не хаотично переоцінюватимуться.