Зростання домінування AI-агентів в Інтернеті привертає значну увагу та викликає цікавість серед користувачів мережі.
Хоча поширення AI agents не викликає сумнівів, спосіб їхньої взаємодії з основними структурами, особливо щодо транзакцій, викликає нагальні питання у користувачів. Одне з головних питань полягає в тому, чи стануть stablecoins рідною валютою AI-агентів.
З огляду на їхню структуру та програмування, дуже ймовірно, що AI-агенти будуть покладатися на stablecoins для здійснення транзакцій. Їм потрібні повністю програмовані гроші, які працюють цілодобово, миттєво розраховуються та не мають людських ідентифікаційних обмежень. Традиційні банківські системи мають обмеження в цих аспектах і несумісні з машинами, які виконують мільйони мікротранзакцій за секунду.
Трафік AI-агентів в Інтернеті відноситься до автоматизованих веб-запитів, що генеруються AI-агентами, автономними моделями та краулерами на основі LLM, які представляють людей у мережі. Вони виконують такі завдання, як заповнення форм або надсилання запитів до API. AI-агенти також здійснюють багатоступеневі завдання від імені людей.
Під час покупки для користувачів, інфраструктура платіжних гігантів дозволяє AI-асистентам отримувати токенізовані, зашифровані облікові дані з певними обмеженнями. Традиційне людське підтвердження при оформленні замовлення стає повністю необов’язковим. Цей процес робить традиційну рекламу, яка зазвичай орієнтована на людську діяльність, безсилою. Тому рекламні компанії замінюють звичні оголошення на программатичні paywall із субцентними платежами, коли агенти сплачують невеликі суми за доступ до статті чи отримання окремих даних.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});Автономія AI-агентів створює ризик для користувачів випускати їх без обмежень. Тому моделі безпеки покладаються на “принцип ізоляції” та спеціально створені агентні гаманці, а не на спільне використання основної кредитної картки чи банківського рахунку користувача. Структура ізольованого гаманця передбачає, що користувачі вносять обмежену суму коштів у окремий криптографічний або токенізований агентний гаманець. Якщо агент піддається багу чи експлойту, масштаб шкоди обмежується лише балансом цього гаманця.
Незважаючи на встановлення обмежень, загроза втрати контролю під час взаємодії з AI-агентами зростає, якщо користувачі покладаються на текстові підказки для безпеки замість жорстких структурних лімітів інфраструктури. Ризик у цьому випадку полягає у структурних недоліках програмної автоматизації, а не у діях зловмисного чи свідомого AI.
